Арсен Каспрук. Поетична творчість Агатангела Кримського

Арсен Арсенович Каспрук

8 ІІІ 1919 – 10 ХІ 1982

Український письменник, літературознавець і поет.

Дослідник класичної української поезії. Творчості Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Якова Щоголева, Олени Пчілки, Уляни Кравченко, Агатангела Кримського, Володимира Самійленка, Івана Манжури, Пантелеймона Куліша, Бориса Грінченка.

Автор досліджень «Яків Щоголів. Нарис життя і творчості» (К., 1958); «Леся Українка. Літературний портрет» (К., 1958); «Леся Українка. Літературний портрет» (К., 1963) (друге перероблене і доповнене видання); «Філософські поеми Івана Франка» (К., 1965); «Українська поема кінця XIX- початку ХХ ст. Ідеї, теми, проблеми жанру» (К., 1973), «Іван Франко. Життєвий і творчий шлях» (К., 1983) (у співавторстві з І. І. Бассом).

А також неопублікованих праць «Павло Грабовський – поет-громадянин», «Українська класична поема: жанри, класифікація і різновиди», «Поетичний простір Івана Франка» та збірки поезій «Виднокола», які розміщені на нашому сайті.

На сайті ви можете знайти (набравши в пошуку) статті Арсена Каспрука «Лірична драма «Зів’яле листя» та її відгомін у поезії», «Шляхи філософської поеми», Від «Енеїди» до «Мойсея» (Деякі питання розвитку жанру української дожовтневої поеми), «Поема в сучасному літературознавстві», «Ранні поеми Івана Франка», «Жанр притчі в поезії Івана Франка», «Жмуток до «Зів’ялого   листя» Івана Франка», «Жанри лірики Івана Франка»,  «Особливості ліро-епічної та епічної поезії Івана Франка», які випередили свій час, і були частиною задуманої дослідником монографії «Українська класична поема: жанри, класифікація і різновиди».

Арсен Каспрук

Виступ на Ювілейній науковій сесії Академії наук УРСР, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка АН УРСР А. Ю. Кримського. Київ – 1971 рік, 13 січня.

Науково-культурна діяльність А. Кримського не вичерпується лише його численними філологічними та історичними працями.
В історії української культури А. Кримський відомий і як письменник. Він створив ряд повістей, оповідань, видав поетичні збірки, переклав поезії багатьох народів світу на українську мову. Написав літературно-критичні статті, рецензії тощо.
Значний внесок у розвиток української художньої літератури А. Кримський зробив насамперед своїми поезіями – оригінальними і перекладними.
Перші поезії А. Кримський почав писати ще в середній школі, навчаючись в Києві, в колегії Галагана, де його заохочував до літературної роботи відомий український філолог Павло Житецький. Поки що це буди віршовані переклади із західноєвропейської літератури.
“Tie коли я вчився у колегії, – згадував А. Кримський, – в нас /звісно потай начальства/ видавалася часопись, – певне, що рукописна. В тій часописі я помістив цілу низку українських віршів під заголовком “Голоси природи”; це було невдатне наслідування Гете. Задля тієї ж шкільної часописі я був виготовив український переклад з “‘Юлія Цезаря” Шекспіра” 1.
Вперше А. Кримський опублікував свою поезію – український переклад вірша Нікітіна “Ранок на березі ставу” у Львівському журналі “Зоря”, № 24 за 1889 р. З цього часу він друкує ряд оригінальних і перекладних поезій в ж.”Правда”, “Народ”, “Житє
___________________________________
І/ Філіал Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, ф. 3с/309, № 2389/ стор. 59.

1

і слово”, “Дзвінок”, “Зеркало”, “Літературно-науковий вісник”, “Киевская старина”, у збірнику “На вічну дам”ять Котляревському”, Декламаторі “Досвітні вогні” та інших.
Дослідники творчості поета, починаючи від І. Франка справедливо відзначали, що його ранні оригінальні вірші і переклади – опубліковані і ті, що залишились в теці автора, не позначені оригінальністю, не мають ні ідейної, ні художньої сили, а залишились в історії української літератури лише як свідчення початкових кроків А. Кримського в поезії.
Загальне визнання Кримському – поетові принесла його збірка “Пальмове гілля”, що була задумана в трьох частинах. Перше видання “Пальмового гілля”, /перша частина/, що охоплювало поезії І898-190І рр. вийшло у Львові в 1901 р. Друге видання першої частини надруковане було у Звенигородці на Київщині в 1902 р. В 1908 р. в Москві вийшла друга частина збірки /поезії 1903- 1908 рр./. і нарешті в 1922 р. опубліковано було перше видання третьої частини збірки “Пальмове гілля” /поезії 1917—1920 рр./.
Перші дві частини збірки “Пальмове гілля” складаються переважно із оригінальних поезій А. Кримського. В третій частині поет надрукував переклади з творів східних поетів – Фірдоусі, Авіценни, Омара Хайяма, Гафіза, Сааді, Рудакі, Джамі, Мігрі Хатуни та багатьох інших. Оригінальними е тут лише вірші вступного циклу “В Трапезунті”.
Основна заслуга поета – Кримського полягає в тому, що він своєю “екзотичною” збіркою “Пальмове гілля” вніс новий струмінь в українську поезій кінця XIX – початку XX ст., збагатив її тематично східними мотивами, мальовничими південними пейзажами, наповнив тим особливим ароматом ніжної лірики, що притаманна музі давнього Сходу.

2

Притому А. Кримський не збивався на наслідування. В нього є своє власне бачення картин і пейзажів, вже оспіваних славетними поетами, Кримський, за висловом І. Франка, “ніде не губиться в ориєнтальній млі, ніде не маскується в орієнтального чоловіка”:

Ох арабські фоліанти!
Вже несила вас читати;
Бо розкинувсь сад запашний
Під вікном моєї хати.

Підведу од книжки очі –
Під вікном ростуть банани,
Шелестять високі пальми,
Мирти, фіги і платани.

Є мигдаль яснозелений,
Єсть і сивая маслина,
І акація рожева,
І смолистая кедрина.

Підійду я до віконця, –
Пахнуть рожі й базилики.
Туберози і фіалки
Й наркотичнії гвоздики.

Екзотичний південний пейзаж набирає цілком оригінального емоційного забарвлення, коли поет перемежовує його малюнками рідної природи, пейзажними і побутовими деталями України, коли вживає невластиві для східної поезії образи і слова: /хата, моріжок, житній колосок, дівчинонька, сива горлинка, моріг зелененький, серденько, моя зіронька, /”Ох, арабські фоліанти”, “Блиснуло сонце з-доза гір”, “Ти знаєш, серденько: життя” та ін./.

3

А в тім не природа у “Пальмовому гіллі”, є головним об’єктом психологічного дослідження поета-філолога.
На тлі розкішно! природи поет змальовує людину, героя ліричної драми, що є наскрізним для збірки. Це людина непересічних здібностей, чутливого і вразливого серця, до безнадійно закохалася – “бідолашний дегенерат” для черствого і духовно убогого окола. Як тонкий і проникливий аналітик, автор уважно стежить за помислами, намірами, вчинками, мріями героя, за кожним порухом його душі.
В цьому відношенні “Пальмове гілля” дуже нагадує славнозвісну ліричну драму І. Франка “Зів’яле листя”.
Як відомо, збірка І. Франка ” Зів’яле листя” мала великий відгомін в тогочасній поезії, зокрема ліриці. Так, слабким наслідуванням ліричної драми “Зів’яле листя” є збірка П. Карманського “З теки самоубийця” /1893/, де автор гіпертрофував інтимний план франкового твору, відкинувши його соціально-філософську суть. Ремінісценції “Зів’ялого листя” знаходимо у збірках В. Щурата “Мої листи” /1898/, С. Чарнецького “В годину сумарну” /1908/, Б. Лепкого “Поезіє, розрадо одинока” /1908/ та інших.
Однак спорідненість між збіркою А. Кримського “Пальмове гілля” і ліричною драмою І. Франка ” Зів’яле листя” полягає не в наслідуванні, а скоріше в подібності освоєння ліричної теми.
Це ми спостерігаємо і в побудові циклів, і в русі внутрішнього сюжету і в окремих образних деталях. Насамперед, це стосується двох циклів першої частини “Пальмового гілля”. – “Нечестиве кохання” і “Кохання по-людському”, особливо першого циклу, де оспівується неподілене трагічне кохання у його розвитку, змінах, раптових переливах.

4

Серйозний, порядний чоловік, молодий професор, що закохався в чужу жінку, намагається побороти свої чуття, називає їх “нечестивими”, але не в силі подолати їх. Довго приховуючи своє почуття, герой врешті зважується висловити його коханій.
Але реакція була несподіване», хоча цілком закономірною:

Не забуду я ніколи
Довгий жах,
Що у тебе засвітився
У очах.
Не забуду благородний,
Гордий вид.
Мовчазливую зневагу
І одхід.

І все ж герой не може забути свою кохану, його “любов горить собі тихенько і, не палаючи, пропалює всю грудь”. Та минає час і конкретний образ набирав все загальніших рис, трансформується в “Далеку Царівну” /вірш “Обняти білявку, стиснути чорнявку» 1.
Нероздільне кохання у збірці А. Кримського не набирає такого глибокого трагедійного змісту, як у “Зів’ялому листі” І. Франка, а життєвий конфлікт вирішується спокійніше, погідніше. Проте краса і глибина людського почуття у циклі “Нечестиве кохання” зображені саме в тональності Франкової ліричної драми, зміни й відтінки переживань героя подані з вичерпністю й неповторністю, дуже близького до “Зів’ялого листя”.
___________________________________
1 Тут, може, до місця буде згадати, що художня концепція ідеального, нерозділеного, а вірніше – платонічного кохання виробилась в А. Кримського ще задовго до написання циклів збірки “Пальмове гілля”. Про це свідчать листи А. Кримського

5

Треба відзначити» що і в згадані цикли А. Кримський вводить іноді мотиви і образи арабської, перської, таджицької, турецької, взагалі східної поезії. Органічне засвоєння східної поезії, яку добре знав і з якої перекладав А. Кримський надало певною мірою і віршам згаданих циклів забарвлення, притаманного ліриці. Сходу, Приходить на думку порівняння згаданих циклів з “Персидьськими мотивами” С. Єсеніна, створеними значно пізніше. Великий російський майстер так само використав традиції поетів Сходу, але це не позбавило їх оригінальності, а навпаки надало неповторної краси.
Незважаючи на відмінність поетичних почерків А. Кримського та І. Франка, на образно-стилістичну своєрідність збірки “Пальмове гілля”, невловимий аромат “Зів’ялого листя” відчувається тут на кожному кроці. Але це аж ніяк не применшує самостійного художнього значення “Пальмового гілля”, а лише засвідчує благотворний вплив на Кримського поетичного генія Каменяра.
Незважаючи па інтимно-ліричний план збірки “Пальмове гілля”, на певну віддаленість її тематики від громадських проблем, знаходимо в ній і соціальні мотиви. Так у циклі “Самотою на чужині” є вірш “Аж чую: “Туп-туп!” Шкандибають два мули”. В ньому із співчуттям змальовується “чорний негр у латаній, дертій свитині, що з тугою дивиться на щасливого європейця, який не знає ні горя, ні тяжкої праці. В ліричного героя, що мрійливо споглядав красу моря і південного берега, на вид бездольця /продовж.зноски/ до сестри Ганни від 5 вересня та 8 жовтня 1891 р, попубліковані в “Літературній Україні” 29грудня 1970 р. Там натрапляємо і на перші начерки майбутніх поезій “Пальмового гілля”. Маємо на увазі восьмивірші “Сидю я в самотині” та “Дивись на тую зірку”.

6

“вибухла глибока, дика печаль”, йому стає жаль всіх бідних і знедолених. Про бідування народу, закутого в кайдани, про безхлібного селянина, мужицькі стогнання і сльози, говорить поет у віршах “Ну годі! Отямлюсь”, “Весняна розмова” та інших.
Гостре соціальне спрямування має вірш А. Кримського “Робітницька доля” /переспів з турецького поета Халід Зія/, що не входив до поетичних збірок:
Встань – і швидше на чужу роботу!
Та працюй весь день життю не рад.
А для чого?.. Може вибідуєш к ночі
Хліба шмат!
Марзни, мокни, спи, де попадеться…
Навіть спавши – з холоду тремти.
А для чого?.. Щоб спокійно спали другі
А не ти!
Вік плазуй в землі чи під землею,
Мов не людьский, а гадючий плід.
А для чого? Щоб не з голоду померти,
А з сухіт.

Згадані вірші свідчать на користь соціальної тематики в поезії А. Кримського, що хоча й не була визначальною, але займала певне місце навіть в його “екзотичному “Пальмовому гіллі”.
Велику неповторну цінність складають поетичні переклади і переспіви А. Кримського в першу чергу із східних поетів.
Відомо, що в кінці XIX – на початку XX ст. українські прогресивні письменники, зокрема І. Франко, Леся Українка, П. Грабовський надавали великого значення перекладам з інших літератур світу,

7

зокрема перекладам поезій. Це виводило українську літературу з вузько національних рамок, розширювало її горизонти, виводило на світову арену.
На час коли розгорнулась на всю потужність перекладацька поетична діяльність А. Кримського в українській літературі було зроблено досить багато у відношенні перекладів світової поетичної класики, взагалі прогресивної поезії.
І. Франко, Леся Українка П. Грабовський, М. Старицький, Олена Пчілка, Б. Самійленко та інші українські поети зробили дуже багато для перекладів на українську мову російської поезії / Пушкін, Лермонтов, Некрасов, Кольцов, Суриков, Добролюбов, Рилєєв, Огарев, Плещеєв, Нікітін, Якубович, Надсон та ін./, поетів європейських та слов’янських /Байрон, Шеллі, Бернс, Гете, Гейне, Гюго, Христо Ботев, Шандор Петефі та ін/.
I. Франко приклав багато праці для ознайомлення українських читачів з індійською літературою, зокрема з її давніми пам’ятками – «Махабхарата” та “Рамаяна. П. Грабовский один з перших переклав поезії грузинских, вірменських, естонських поетів. Таким чином, цілі величезні поетичні масиви були освоєні українською поезією, здійснювалось єднання духовних культур, яке І. Франко назвав прокладанням золотих мостів між народами.
І все ж залишалася “біла пляма” – це поезія народів Сходу. І тут піонером без сумніву був Агатангел Кримський.
Надрукувавши в ж.”Народ” в 1890 р./ № 22/ переклади поезій великого таджицького і перського поета Омара Хайяма /1034 – 1123/ та статтю про нього, а також цикл з арабських поетів “Муаллака Антаара” /ж.”Правда”, 1890, 1831 рр./, А. Кримський і розпочав цим розорювати переліг, якого майже не торкався жоден словенський поет.

8

I. Франко відіграв велику роль у формуванні світогляду А. Кримського, перший оцінив його великі можливості, як перекладача. В листі від 29 листопада 1890 р., повідомляючи А. Кримському про те, що його переклад з Омара Хайяма надрукований в ж. “Народ”, І. Франко ставить перед молодим перекладачем більш складне завдання. “А що Ви думаєте про (Фірдоусі? Я думаю, що коли Ви персист, то варто б хоч дещо перекласти з сього великого поета, от наразі хоч би його вірш на шаха Магмуда. …В поемі Фірдоусі велика сила такого чисто людського елементу, котрий ніколи не устаріє. Антологія найкращих уступів з його “Шах-наме”, от так на том в 15-20 листів друку була б дуже гарним здобутком для нашої переводної літератури… 1″
Далі І.Франко пильно стежив за працею А. Кримського над перекладами зі східних поетів, особливо за перекладом епічної поеми великого таджицького і перського поета X початку XI ст. Фірдоусі “Шах-наме, або книга царів”. Так в листі до М. П. Драгоманова від 6 листопада 1893 р. І. Франко писав: “Кримський обіцяв перекласти вибір великоруських билин / Вони у нас майже нікому не звісні/ та деякі уступи з його улюбленого Фірдоусі” 2.

А трохи пізніше І. Франко нагадує А. Кримському в листі від 5 лютого 1894 р. Чим Ви займаєтеся, що так якось й притихли і нічого не друкуєте? Що з Вашою дисертацією з перекладом Фірдоусі і
1 Іван Франко. Твори в двадцяти томах. Том ХХ К., 1956, стор.411.
2 Там же, стор. 496.

9

т. ін.?»1
Коли ж А. Кримський сповістив, що готує широкий вибір з ” Шах-наме” Фірдоусі, це дуже втішило І. Франка. В березні 1894 р. він пише до Кримського, що буде друкувати переклад в журналі “Жите і слово” і то негайно. «Я бажав би, пише І. Франко у згаданому листі., – щоб антологія була попереджена короткою розвідкою про автора, його значення в літературі і про його діло. Якби ви могли зладити вступ і переклад одного епізоду для ІV книги, то було б добре» 2.
В січні 1895 р. І. Франко мав вже вступну статтю до поеми Фірдоусі “Шах-наме” і з приводу цього писав А. Кримському; “двічі спасибі за Фірдоусі. Передмова мені сподобалась. …Переклад ваш інтересний /переклад поеми Фірдоусі “Шах-наме” – А.К./ головно своєю простотою, і я думаю, що він зробить враження в публіці” 3.
Після закінчення друкування в ж. “Житє і Слово” поема Фірдоусі “Шах-наме” з вступною розвідкою А. Кримського була видрукувана окремою відбиткою.
На той час / 1895 р./ переклад основних розділів “Шах-наме” на українську мову, попереджений кваліфіковано» науковою розвідкою про Фірдоусі і його добу, був видатним явищем не лише в українській, а взагалі слов’янській літературі. Справа в тому, що тоді був відомий дише уривок з “Шах-наме” – “Рустем і Зораб” – перекладений / чи точніше переспіваний як «вольное подражание»
______________________________________
1 Іван Франко, Твори в двадцяти томах. Том ХХ, стор. 503.
2 Там же, стор. 507.
З Там же, стор. 540.

10

Рюккерту” російським поетом Б.А. Жуковським, а також польський переклад / за Молем/ двох уступів з “Шах-наме” Семеновського.
Однак переклад А. Кримським “Шах-наме” Фірдоусі був лише невеличкою часткою його величезної перекладацької роботи, зокрема, зі східних поетів. До частини третьої “Пальмового гілля” А. Кримського ввійшли переклади з давньої перської лірики перед- фірдоусієвих часів, зокрема поезії родоначальника таджицької середньовічної літератури Рудакі, таджицьких і перських поетів Дакікі, Монтасира та інших.
До цієї ж третьої частини “Пальмового гілля” ввійшли твори славнозвісного філософа, вченого і поета Авіценни, таджицького класика Сааді, найвидатнішого таджицького і перського лірика ХІV ст. Гафіза, видатного перського і таджицького поета ХV ст. Джамі та інших. Адже це ціла антологія поетів Сходу !
І до цього треба додати, що А. Кримський перекладав з Анакреонта, Сафо, Гете, Рюккерта, Гейне, з арабських, турецьких поетів і так далі. Врешті тема «А. Кримський – перекладач» ще чекає свого глибокого і серйозного дослідження.
Не можна не відзначити такої особливості поезії А. Кримського як наявність вступних заміток статей та коментарів до віршів певних поетів, до окремих циклів, а то й рядків чи слів. Знайомлячи українського читача з перекладами творів Гейне, давньогрецьких поетів, а особливо поетів Сходу А. Кримський, як вчений енциклопедист, не утримувався від спокуси поділитись своїми колосальними знаними. Здебільшого це вимагалось нагальною потребою, бо до Кримського, скажімо, ніхто не перекладав на українську мову поему Фірдоусі “Шах-наме”, вірші Рудакі, Омара Хаяма, Джамі, Мігрі Хатуни чи багатьох інших. А.Кримський вводив

11

читача в історичну атмосферу, коли народилися вірші, коментував окремі вирази тощо. Це надзвичайно допомагало читачеві сприймати ідеї і образи перекладених творів.
Притому, не можна не помітити в коментарях ставлення А. Кримського до описуваних історичних фактів, подій, демократичної спрямованості його соціально-громадських оцінок. Так у вступному слові до поеми Фірдоусі “Шах-Наме” А. Кримський дає яскравий портрет султана Махмуда Газневідського, як обмеженого, тупого, пихатого і захланного правителя, протиставляючи йому простого і величного поета Фірдоусі.
Те саме бачимо у передмові до Гафізових пісень. Тімур – ленг – “Залізний хромець” Тамерлан, розповідає за народною легендою А. Кримський, перед яким падали трони і тремтіли народи, був обеззброєний дотепно-глузливою розмовою дервіша-поета Гафіза, якого воїни хана привели на розправу до грізного завойовника.
Нарешті необхідно сказати кілька слів про майстерність Кримського поета. Без сумніву, А. Кримський був майстром поетичного слова, володів всіма відомими в його час формами і стилями поетичної мови, знав секрети емоційно-стильового перевтілення.
Подивіться, як плавно і невимушено течуть жартівливо-елегійні “рубаї” Омара Хайяма у перекладі-переспіві А.Кримського:

Гей питво моє кипуче, дар веселої лози!
Мрії дай мені палючі, мудрі думи, загаси!

Хто сп’яніє, той одкриє превеликії чуда,
1 поллється жвава мова, як текучая вода.

Зовсім інший стиль поважно-епічної оповіді в дусі “Одіссеї” чи “Іліади” спостерігаємо в перекладі “Шах-наме” Фірдоусі:

12

Блаженний Сіямск покинув сина,
Що був порадником свому дідусю.
Гушенгом прозивався той розумник…

А щось зовсім інше знаходимо у вірші “Тарасове свято на чужині”.

Згадуєм сумно за рідну Вкраїну,
Повну принади землицю.
Певну ланів, і гаїв, і садочків,
Повну краси чарівницю.

Згадуєм сумно за рідну Вкраїну,
Повну злигоднів селянських,
Повну насильства, одчаю та муки.
Повную лютощів панських.

Нене-голубко! До тебе я лину:
Тут я чужий-чужиниця.
Аще забуду тя, Єрусалиме,
Будь ми забвенна десниця!

Хай до гортані язик мій прилипне,
Скоро тебе позабуду
І в чужині одіб’юся од служби
Нашому рідному люду!

Як бачимо, тут А. Кримський застосовує зовсім інші поетичні прийоми: емоційно наснажена мова виливається в експресивні тиради в стилі біблійних пророкувань заклинань, що знаходимо в багатьох громадянських поезіях Т.Г. Шевченка та І. Франка.

13

Відомо, що А. Кримський володів і формою віршованої сатири, про що свідчать його переклади з Гейне, зокрема “Віцлі-Пуцлі”, що викликали свого часу злобну рецензію львівського клерикального “Богословського вестника” /1902 р./.
Поетична творчість А.Кримського досить велика обсягом, різноманітна тематично. Провідними її мотивами є любов до рідного краю, возвеличення вільної людської особистості, гуманізм, повага, братнє ставлення до трудівників різних націй і їх культур, віра в світле майбутнє людства. Чим вона дорога, близька нам і прогресивним людям всього світу.

14

ПРОГРАМА
СЕКЦІЙНІ ЗАСІДАННЯ
ювілейної наукової сесії Академії наук Української PCP, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка АН УРСР А. Ю. Кримського

ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ 13 січня 1971 р.
Початок о 15 год.

1. Вступне слово президента Академії наук Української PCP академіка Б. Є. ПАТОНА.

2. Творчий подвиг ученого.
Доповідь віце-президента АН УРСР академіка АН УРСР І. К. БІЛОДІДА.

3. Літературно – критична спадщина
А. Ю. Кримського.
Доповідь доктора філологічних наук
Є. ЗАСЕНКА.

4 . А. Ю. Кримський як сходознавець-арабіст.
Доповідь кандидата історичних наук
1. М. СМІЛЯНСЬКОЇ.

СЕКЦІЯ УКРАЇНІСТИКИ
Керівник — доктор філологічних наук
В. М. РУСАНІВСЬКИЙ
Секретар — кандидат філологічних наук Л. П. ЖАРКОВА

І ЗАСІДАННЯ

14 січня 1971 р.

Початок о 10 год.
1. А. Ю. Кримський про деякі проблеми історії України.

Член-кореспондент АН УРСР О. І. ГУРЖІЙ (Київ).

2. Поетична творчість А. Ю. Кримського.
Кандидат філологічних наук
A. А. КАСПРУК (Київ).

3. Роман А. Ю. Кримського «Андрій Лаговський».
Доктор філологічних наук П. Й. КОЛЕСНИК (Київ).

4. А. Ю. Кримський — дослідник української усної народної творчості.
Доктор філологічних наук О. І. ДЕЙ (Київ).

5. Проблеми історичної фонетики в працях А. Ю. Кримського.
Доктор філологічних наук М. А. ЖОВТОБРЮХ (Київ).

6. Проблеми історичної граматики в працях А. Ю. Кримського.
Доктор філологічних наук
B. М. РУСАНІВСЬКИЙ (Київ).

7. А. А. Ю. Кримський як лексикограф.
Кандидат філологічних наук
C. І. ГОЛОВАЩУК (Київ).

Адреса для контакту: kaspruk@hotmail.com