Iдея боротьби за соцiальне i нацiональне визволення в поемах Олени Пчiлки «Козачка Олена», «Юдіта» і «Дебора»

Арсен Арсенович Каспрук

8 ІІІ 1919 – 10 ХІ 1982

Український письменник, літературознавець і поет.

Дослідник класичної української поезії. Творчості Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Якова Щоголева, Олени Пчілки, Уляни Кравченко, Агатангела Кримського, Володимира Самійленка, Івана Манжури, Пантелеймона Куліша, Бориса Грінченка.

Автор досліджень «Яків Щоголів. Нарис життя і творчості» (К., 1958); «Леся Українка. Літературний портрет» (К., 1958); «Леся Українка. Літературний портрет» (К., 1963) (друге перероблене і доповнене видання); «Філософські поеми Івана Франка» (К., 1965); «Українська поема кінця XIX- початку ХХ ст. Ідеї, теми, проблеми жанру» (К., 1973), «Іван Франко. Життєвий і творчий шлях» (К., 1983) (у співавторстві з І. І. Бассом).

А також неопублікованих праць «Павло Грабовський – поет-громадянин», «Українська класична поема: жанри, класифікація і різновиди», «Поетичний простір Івана Франка» та збірки поезій «Виднокола», які розміщені на нашому сайті.

На сайті ви можете знайти усі ці дослідження, а також (набравши в пошуку) статті Арсена Каспрука «Лірична драма «Зів’яле листя» та її відгомін у поезії», «Шляхи філософської поеми», Від «Енеїди» до «Мойсея» (Деякі питання розвитку жанру української дожовтневої поеми), «Поема в сучасному літературознавстві», «Ранні поеми Івана Франка», «Жанр притчі в поезії Івана Франка», «Жмуток до «Зів’ялого   листя» Івана Франка», «Жанри лірики Івана Франка»,  «Особливості ліро-епічної та епічної поезії Івана Франка», які випередили свій час, і були частиною задуманої дослідником монографії «Українська класична поема: жанри, класифікація і різновиди».

Арсен Каспрук. Українська поема кінця ХІХ – початку ХХ століття. Філософська поема

В поемі «Козачка Олена» (1883), сюжет якої розгортається на тлі української історії другої половини XVII століття, Олена Пчілка прагнула змалювати постать української жінки-патріотки, яка понад усе ставить інтереси визвольної боротьби народу. Письменниця першою піднесла цю тему в українській літературі.

Проте образ козачки поетесі не вдався, він ледве окреслений, психологічно не вмотивований. Важко зрозуміти, чому із-за якоїсь примхи (залицяння до іншої дівчини) Олена так легко поступається своїм коханням. Невмотивовані різкі контрастні переходи настрою Олени від гніву за зневажене кохання (Василь одружується з іншою) до поваги до ньо –

 121

го. Щоправда, поетеса хоче пояснити це тим, що Василь стає воїном, оборонцем народних інтересів і Олена надає перевагу своїм патріотичним почуттям. Але в поемі ця мотивація проведена чисто зовнішньо і тому не переконує. Слабко окреслений і характер Василя.

Зовсім блідою схемою виглядає в поемі Настя — дружина Василя. Не може задовольнити і художньо-стильовий бік поеми. Стиль її малооригінальний — наслідування то Шевченка, то народної пісні.
Художню недосконалість твору свого часу відзначив І. Франко. «Незважаючи иа гуманну тенденцію,— писав він,— поема з історично-побутового боку досить бліда, а з поетичного досить слабка»…

Спробами філософських поем можна вважати невеликі твори Олени Пчілки «Юдіта» (1883) та «Дебора» (1887). І перший, і другий з них побудовані на біблійних сюжетах.

У поемі «Юдіта» зображено відважну жінку, що відтинає голову завойовнику Олоферну, цим самим відомстивши за горе, приниження і муки свого гнобленого народу. В другій розповідається про віщунку Дебору, яка закликає народ до правди і справедливості, пророкуючи йому справжнє людське життя.

Якщо в першій поемі можна признати вдалим змалювання героїні Юдіти, яку поетеса наділяє волелюбним, мужнім характером, здатністю вчинити подвиг, віддати життя за народ, то в другому творі героїня змальована блідо, невиразно. «Се якась тінь, а не жива людина»,— писав про героїню «Дебори» І. Франко.
Подібне можна сказати про поему Г. Комарової «Гіпатія» (1900).

В поемі розповідається про славнозвісну вчену, учительку математики і філософії в Александрії, що була в 415 році вбита релігійною фанатичною юрбою. Зрозуміло, що фабула давала вдячний матеріал для філософського трактування теми, для побудови гострого емоційного сюжету, змалювання яскравих образів.

На жаль, цього не сталося. Образ героїні в поемі лише накреслений, не показано величі її духовного світу, складності її душевних переживань. У поемі фактично лише дві картини: виступ Гіпатії перед слухачами з викладом суті раціоналістичної філософії і вбивство Гіпатії озвірілою релігійною юрбою. Картини ці подані чисто описово. Ось початок першої:
Вона стояла в залі мармуровій Вся в білому, прекрасна та бліда,
І слово правди, розуму ясного Юрбі німій доводила вона.

140

Каспрук Арсен. Українська поема кінця ХІХ – початку ХХ століття. — Київ, Видавництво «Наукова думка», 1973. — С 121-140.