Ровесники
Арсену Каспруку
Нам з тобою давно, здається,
Не сімнадцять хлоп’ячих літ.
Сивиною на скронях в’ється
Пережитих злигоднів слід.
Круто слались було дороги
Ті, що нам довелось пройти:
Без труда, боротьби й тривоги
Лиш у мріях сягнеш мети…
Може, тим і прекрасне щастя,
Що до нього – не битий шлях,
Що тому воно в руки дасться,
В кого руки у мозолях.
Хто, до нього йдучи роками,
Недоспав і недолюбив,
Хто в поході об гострий камінь
В кров не раз свої ноги збив…
Так, ровеснику, нам з тобою
Не сімнадцять хлоп’ячих літ,
Сумовитою сивиною
Ліг на скроні примітний слід.
Чути часом утому в тілі,
Й сила, може, не та в руці.
Та зате ми жили – не тліли,
Не чаділи, мов каганці.
Вірш зі збірки Віктора Кузьменка «Серцем з тобою».
Сімферополь. Видавництво «Таврія». 1979 рік.
Віктор Якович Кузьменко (нар. 5 листопада 1919, Кропивницький – помер 31 грудня 1996, Херсон) — український письменник, поет і журналіст. Член спілки письменників України з 1958 року.
Народився 5 листопада 1919 року в місті Кропивницький (Єлисаветград) в сім’ї робітника. Дитинство та юність пройшли в Кривому Розі, куди сім’я переїхала згодом.
Після закінчення середньої школи і вступив на філологічний факультет Київського державного університету (відділення української мови і літератури). Три курси якого закінчив в 1941 році. З часу навчання в університеті дружив зі своїм однокурсником Арсеном Каспруком.
В честь Віктора Кузьменка Арсен Каспрук зазвав одного з своїх синів – Віктором.
Арсен Каспрук допомагав через своїх друзів і колег друкувати перші вірші Віктора Кузьменка в українській пресі. Так само спряв з друком першої книжки Віктора Кузьменка.
Студентські роки Віктора Кузьменка припали на Другу світову війну. Разом зі студентами будував оборонні споруди на підступах до Києва.
Навчався за прискореним курсом у Фрунзенському піхотному училищі. Але за два тижні до випуску їхнє училище було перекинуте на Сталінградський фронт.
Воював мінометником у складі 98-й Особливій стрілецькій бригаді 5-гвардійської механізованої бригади 2-го корпусу.
З права на ліво – Арсен Каспрук і його друг та однокурсник Віктор Кузьменко перед відправленням на Сталінградський фронт. Осінь 1942 року.
У січні 1943 року потрапив в полон. Після втечі з табору на початку 1945 року командував відділенням в радянсько-чеському партизанському загоні (північно-східна Чехія). Брав участь у звільненні міста Готіце під час Празького повстання в травні 1945 року. Був нагороджений бойовими медалями. Враження війни назавжди залишили свій слід в душі поета.
Після війни Віктор Кузьменко вчителював у школах Високопілля на Херсонщині. У літературу Віктор Кузьменко прийшов у п’ятдесяті роки і заявив про себе як проникливий лірик, майстер поетичного слова. Першу збірку, яка мала назву «Степові самоцвіти» (1958), поет присвятив своїм краянам хліборобам.
Віктору Яковичу довелося бути і вчителем, і журналістом, і партійним працівником, але завжди він залишався поетом, чию душу бентежили чарівна краса степового краю, спогади про дні воєнного лихоліття, враження від подорожей по рідній країні: Рідні далі, туманні світанки, Тихий сум ваш, непишну красу Я у серці своїм до останку, До кінця своїх днів донесу.
Один з авторів тому «Херсонська область» («Історія міст і сіл УРСР»).
Степові самоцвіти: поезії. — К. : Рад. письменник, 1958.76с. : ілюстр.
Земля обітована”(1960),
Вічний вогонь: поезії. Сімф. : Таврія, 1964. — 60 с. : ілюстр.
«Журавлині ключі»(1969),
«Іду землею»(1974″,
Серцем з тобою: вибр. поезії. — Сімф. : Таврія, 1979. — 160 с.
Вахта: вірші / худож. Ю. Діденко. — Сімф. : Таврія, 1985. — 63 с.: ілюстр.
Затужив я за тобою: лірика. — Херсон: Просвіта, 1996. 38 с.: ілюстр.
[Вірші] // Вежі та вітрила / ред.: В. Г. Піддубняк [та ін.]; упоряд. Т. М. Щерба. Херсон: Наддніпряночка, 2007. С.
Меморіальний сайт пам'яті Арсена Каспрука 