Велику роль у становленні Арсена Каспрука, як літературознавця і поета відіграв класик української літератури, видатний поет Максим Рильський.
Можна сказати, що А. Каспруку повезло на вчителів. Так його науковим керівником був видатний український літературознавець Олександр Білецький. І, очевидно, що наукова доля Каспрука була б зовсім іншою, якби на зміну академіку Білецькому на пост директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка не прийшов М. Шамота, а Максим Рильський прожив ще на декілька років більше.
Максим Тадейович підтримував А. Каспрука у його поетичній творчості, давав поради і рекомендації, як працювати над віршованою формою.
Арсен Каспрук мав нагоди часто спілкуватися з Максимом Рильським і на роботі, оскільки Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка розміщувався в одному будинку з Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, директором якого був видатний поет, і бував у нього вдома, в будинку в Голосієво.
Саме Максим Рильський рекомендував Арсена Каспрука в 1962 році в Спілку письменників України.
У архіві Каспрука збереглися три збірки з дарчими надписами Максима Рильського.
Перша з них – це «Троянди і виноград», яка була видана у 1957 році.
Максим Тадейович підписав цю збірку так: «Арсенові Каспруку, товаришеві в літературознавстві й поезії
М. Рильський 17/ХІІ 1957»
Арсен Каспрук дуже цінував допомогу і товариське ставлення до нього Максима Рильського. Адже Максим Тадейович був унікальною людиною.
Він був завжди відкритим для людей, а особливо до молодших, в яких він бачив продовження самого себе.
А. Каспрук міг багато чого б розповісти про своє спілкування з Максимом Рильським, але, на жаль, не встиг (через передчасну смерть) залишити своїх спогадів про видатного поета.
На честь Максима Тадейовича Арсен Каспрук назвав свого наймолодшого сина. І Максим Рильський знав про це.
Меморіальний сайт пам'яті Арсена Каспрука 