Відомий мазепознавець Олександр Дубина народився 29 жовтня 1951 року у місті Києві у родині доктора історичних наук, директора Інституту історії АН УРСР (в 1964–1967 рр.) Кузьми Кіндратовича Дубини (1906–1967 рр.).
Олександр Дубина закінчив Київську середню школу No51. З дитинства мав потяг до історії та іноземних мов. Окрім української та російської, вільно розмовляв англійською та іспанською мовами.
Закінчив історичний факультет Київського Національного університету ім. Т. Шевченка у 1974 р. за спеціальністю – історик, викладач історії та суспільствознавства. Цікавився темами, пов’язаними з міжнародною геополітикою, багато займався позашкільною роботою з молоддю, викладав історію школярам.
У період 1976–90 рр. Олександр Кузьмич працював науковим співробітником музею Великої Вітчизняної війни, старшим науковим співробітником і завідуючим відділом Державного музею літератури УРСР, науковим редактором та старшим науковим редактором Української Радянської Енциклопедії.
У 1989 р. Дубина захистив кандидатську дисертацію “Політика США в Центральній Америці та Карибському басейні у 1977–88 рр.”
У 1992 р. написав наукову працю “Геополітичні долі України”, видану в АН України.
У перші роки української незалежності працював у газеті “Рада”. Писав статті на історичну, геополітичну, культурологічну тематику у центральні газети та журнали Києва та України. Мав публікації в американській газеті “Віче”.
У 2000 р. брав участь у роботі над книгою пам’яті України (1941–1945) “Безсмертя”, куди написав статтю “Український демографічний вузол. Демографія скорботи”.
У 2012–2014 рр. друкувався в науковому щорічнику “Україна дипломатична”, газеті Верховної Ради “Голос України”.
А в останні роки свого життя друкувався на сайті “Радіо Свобода”, де були надруковані його актуальні та гострі статті, які побоялись ставити в інших українських виданнях.
Окремо варто згадати про статтю-містифікацію в журналі “Українська культура”.
І як слушно зауважив публіцист і історик Вахтанг Кіпіані про статтю-містифікацію Дубини: “Сумно, коли це все пишеться всерйоз з метою довести історичність і споконвічність буття українців “на своїй Богом даній землі”. Але буває і заради справді доброго гумору. Історик Олександр Дубина став автором однієї з гучних містифікацій. Свого часу він надіслав до журналу “Українська культура” нарис про галицьке походження першовідкривача Америки Колумба, який нібито родом з Коломиї. Стиль матеріалу, достовірність цитат і цифр не викликали недовіри в редакторів і нарис побачив світ. Підпис був ще той: Алехандро ду Бінья (писав, нагадаю пан Дубина). Наслідки публікації сенсаційної знахідки “португальця ду Бінья” невичерпні, десь і по сьогодні згадують про Колумба з Покуття: “Козацькому роду нема переводу”…
Дуже плідним стало співробітництво Олександра Дубини з журналом “Сіверянський літопис”. У 2009 році дослідник опублікував у № 6 свою велику студію “Геополітичні креслення гетьмана Мазепи”, у якій глибоко проаналізував міжнародну ситуацію у добу 1687–1709 рр. та плани зверхника Гетьманщини. Олександру Дубині вдалося в архівах Швеції роздобути низку документів, підготувати їх до друку та прокоментувати. Вони істотно доповнили картину реалій 1704-1711 років.
Завдяки О.Дубині оприлюднений важливий “латинський” універсал І. Мазепи 1709 р., кілька мемуарів каролінців. Історик зробив свій вагомий вклад у спростування низки історичних міфів. Зокрема, він досить аргументовано розвинув ідеї про фальсифікаторсько-компрометаційну діяльність царських урядовців для збезчещення І. Мазепи (його “зрадницькі” договори, “намір” повернутися до царя тощо).
Олександр Дубина в останні роки свого життя отримав з архівів Швеції унікальні матеріали про діяльність гетьмана Івана Мазепи. Йому допоміг їх знайти його двоюрідний брат, який вже багато років жив у Швеції.
Олександр Дубина готував велику монографію про невідомі сторінки життя Івана Мазепи, яку збирався захистити, як докторську дисертацію. І паралельно шукав спонсорів в Канаді, щоб видати цю монографію в Україні.
Як розповідав Дубина своїм друзям, його наукові дослідження були розплановані на декілька десятиліть наперед.
Також він планував написати свої спогади, де серед іншого чимало місця мало бути присвячено другу його батька Кузьми Кіндратовича, – Петра Шелеста, який часто бував у них вдома в Києві на вулиці Шовковичній. Олександр Дубина колись сказав, – “це для вас Шелест був Петром Юхимовичем, а для мене дядьком Петром”.
Але, на жаль, цим творчим планам вченого і мазепознавця так і не судилося збутися. Олександр Дубина помер 13 квітня 2015 року, його поховали на Байковому кладовищі.
На фотографії Олександр Дубина з донькою Марією. Початок 1980 років.
Меморіальний сайт пам'яті Арсена Каспрука 